Гостьова книгаДодати повідомлення

Ім'я
Ел. пошта
Текст повідомлення
* усі поля обов'язкові для заповнення!
14/07/2012   Дар'я
Вчора була на виставі “То, что скрывают французы».
М’яко кажучи, я розчарована. Сценарій пєси – маячня, він побудований на заплутаних родинних, дружніх і любовних стосунках, і в цьому немає нічого цікавого для мене. По-перше, це не комедія, я очікувала більшого. Жарти не дуже розумні. Наприклад, що смішного в тому, що людина від хвилювання забуває своє імя? Але люди в залі сміялися. По-друге, багато надуманої, неприродньої брехні, настільки беззмістовної, що в неї ніхто не міг би повірити. Я маю на увазі, що одні факти суперечать іншим. Не буду писати, які саме, бо буде нецікаво дивитися. По-третє, передбачувано. Я, наприклад, набагато раніше здогадалася, ким був насправді Френк Харбер, перед тим, як він це сказав. Однак, у решти глядачів цей момент викликав бурхливі оплески. І таких моментів було багато, коли можна було здогадатися раніше, але персонажі тягнули і тягнули інтригу. Кінцівка ж зовсім абсурдна.
Актори грали досить непогано, інтонація, рухи, вираження емоцій – усе було виправдано і доречно, але таку пєсу неможливо врятувати ніякою грою. І, нарешті, найжахливіше – знущання над глядачами (не можу інакши сказати) шляхом зміни світла і звуку. Інколи світло блимало так, що доводилося заплющувати очі. Щодо музики та звукових ефектів, іноді через них не було чути, що говорять актори. Іноді так раптово вмикали такий дикий крик, що це діє на нерви і потім дзвенить у вухах. Отже, хто хоче марно втратити дві з половиною години, приходьте на спектакль “То, что скрывают французы»
22/06/2012   Олена
Вчора були на виставі «Довершений Чарлі», в мене просто не вистачає слів, щоб описати захоплення виставою і акторами. Чарлі був просто неперевершений, в нього була закохана не тільки Меріам, але і всі жінки присутні в залі, в кінці вистави на очах були сльози і хотілося, щоб сталося диво і Чарлі залишився живий і щасливий, але в житті не завжди так буває, але диво було це гра АКТОРІВ. Я ще довго буду думати про цю виставу, таке не забувається. Хочу подякувати всім, всім акторам цієї вистави. Але мені дуже шкода тільки одного, що в мене на виставі не було квітів і тільки оплески могли висловити почуття глядачів. До зустрічі, я думаю, якщо хоч раз потрапиш в цей театр, то стаєш одразу постійним глядачем. А ще мені дуже сподобалося атмосфера перед виставою, таке враження, що це була машина часу… Все забракло слів. Ще раз ДЯКУЮ.
Олена, Анастасія, Юлія, Віталій.
30/05/2012   Наталія
29.05.2012 були з подругою на ”Жінці у пісках”. Сподобалась гра головних акторів, а особливо вразив музичний супровід Наталії Бегми. Зачарував теплий прийом перед виставою з коротких ескурсом в історію театру та його будівлі, фортепіанний концерт, саме приміщення - почуваєш себе на світському заході 19 ст. Вистава викликала бажання ближче познайомитися з творчістю Кобо Абе. Обов”язково ще не раз підемо у ”Сузір”я”! дякуемо за прекрасний вечір.
28/04/2012   Наталья
Вчера с мужем были на спектакле ”Холостяки и холостячки”. Поражены, ошарашены , получили огромное удовольствие. Первый раз были в таком маленьком зале, где актеры рядом с тобой.Поначалу переживала, как восприму такое ”общение”. А теперь поняла-оно таким и должно быть. Очень понравилась игра молодых актеров. Это мягко сказано. Поразило,ошеломило(!!!), как они передавали чувства, мысли и душевные терзания, в общем-то присущие уже ”зрелым” людям. Я бы ”классифицировала” эту пьесу не как комедию, а скорее как трагикомедию. Ведь в ней подняты извечные вопросы человеческой жизни- ”зачем”,”почему” и ”что же всетаки делать”. И относиться к ним только с иронией или только со слезами - невозможно. Еще раз спасибо молодым актерам, что так здорово показали терзания человеческого ”я”. Браво!!! Спасибо создателям спектакля за интересную, динамичную и нестандартную форму преподнесения- так много оказывается можно передать жестами, мимикой, пластикой, междометиями, даже игрой тембра голоса у одного и того же человека. Меня захлестывают эмоции, не могу больше подбирать слова.Хочется аплодировать,аплодировать,аплодировать!!!
23/04/2012   Дмитрий
Был сегодня в четвёртый раз на спектакле ”Леттис и Лавидж”. Очень хорошая работа. Одна из лучших работ, из того что мне довелось посмотреть. ”Оскар-Богу” - не понял. Особенно после просмотра моноспектакля А.Б. Фрейндлих ”Оскар и розовая дама. Четырнадцать писем к Богу” - это вообще какая-то насмешка над этой грустной и излечивающей историей. Такое ощущение, что режиссёр сам до конца не понял о чём там речь)). И самое ужасное - терпеть не могу, когда взрослые играют(воображают) детей. Это уже не мастерство актёра - это клоунада. Ещё пару спектаклей смотрел, которых и названия не помню. Такое...ни молоко, ни сметана. Но ”Леттис и Лавидж” - моя любовь навсегда.))
21/04/2012   Алла
Від групи слухачів:
Дякуємо сестрам Тельнюк і дякуємо майстерні Сузіря за надану можливість бути в духовному осередку.
19/04/2012   зритель
Спасибо за ”Оскара”! Очень понравился спектакль! Не ожидали, что он будет таким печальным, но сколько смысла, чувств, эмоций! Большое спасибо актерам, очень гармоничный дуэт, а молодой актер великолепно сыграл мальчика. Браво!
06/04/2012   Женя
Нахожусь под большим впечатлением о представлении ”Холостяки і холостячки”. Очень искренне, эмоционально и пронзительно. Этот спектакль заставляет смеяться до слез и плакать почти навзрыд.
01/04/2012   Ирина
Всім рекомендую ”Розмова якої не було....”давно такого не бачила....сходіть на пожалкуете...дякуэм акторам за гру)))
13/03/2012   Алевтина
Частенько захожу на цю сторінку - гостьову - дізнатися про враження глядачів щодо вистав театру. І не розумію, що відбулося у святковий день, де мала бути премєрна вистава. Адже попередній дописувач на цій сторінці відгуків написав таке, що я не впевнена, чи йдеться про Сузіря. Ні слова не написано про сам спектакль, сюжетну лінію, гру акторів... О, згадала! Автор/глядач вибіг із зали (забрав квитки), не бажаючи переглянути театральне дійство. І, як я зрозуміла, його налякав ... аншлаг!
Щось не дуже віриться, що вишукана публіка ”перелазила”, перепрошую на слові, через якийсь барєр, щоб потрапити у залу чи до крісел зали (я собі уявила турнікети на стадіоні). Звісно, кріслами (українською) я назвала ті стільці в театральній залі, якими й інші глядачі, як я чула, бувають не задоволені, порівнюють з іншими театрами, де встановлені бархатні крісла. А хиткий партер Сузіря дійсно не розрахований на тих відвідувачів, хто силою бере ... перепони на шляху до своїх майбутніх вражень. Тобто мова йде про зовнішє у театральному ... забезпеченні показу вистави.
Оскільки не була присутньою на спектаклі у зазначений (нижчевказаний) день, закликаю очевидців написати свої враження щодо театрального мистецтва - суто вистави. Невже сталося нечуване -
провал премєри? Перепрошую - не вірю.
І стосовно того, що періодично толочиться про незафіксовані місця в квитках та відповідно про вільне/довільне обрання глядачами місця в театральній залі. Можливо, керівництво театру і виходило з того, що мене, нарешті (!) осяяло, але я чомусь зраділа своєму ”відкриттю”: китки без вказаного місця - це ТЕСТ на глядача! Як справедливо нам підказує шановний О.Кужельний, треба рухатися в театрі, і до зали, і до вільного місця без поспіху, поважно (поважаючи себе й інших, хто поряд), статечно, з гідністю.
Подібно тому, як отой збурювач моїх емоцій (автор попереднього тексту, що стоїть на сторінці нижче) бажав, щоб зовнішнє (обладнання, антураж, а тут --поведінка людини) відповідало внутрішньому (мистецтву, змісту -- світу, єству людини).
13/03/2012   Алевтина
Квитки без вказаного місця - це ТЕСТ на глядача!
09/03/2012   дмитро
На 8 березня вирішили піти на виставу, так би мовити - в святковий день на святкову подію. Заздалегіть замовили квитки, прийшли за пів-години до початку вистави. В маленькому вестибюлі почали набиватися люди, але далі нікого не пропускали і лише за пятнадцять хвилин дозволили піднятися на другий поверх. Вхід до зали (камінна зала)відкрили в десять хвилин на восьму і почали неорганізовано запускати людей. Сам, так би мовити партер знаходився на високому хиткому помості і дехто з глядачів навіть падав намагаючись на нього видертись. Далі - більше, виявилося, що місць не вистачає, тому на проходах стояли жорсткі,розкладні стільці. Крім того, що на них було дуже не зручно сидіти, то й ще абсолютно не було видно крихітної сцени. Довелося здати квитки і забрати гроші. Але вечір і святковий настрій був зіпсований.Ось так, бажаючи подивитись прем”єру, побачили хамське відношення до глядачів з боку адміністрації театру. А її директору хотілось би сказати: ”Шановний, оскільки Ви знаходитесь в будинку, що належить до історичної і культурної спадщини нашого міста, то хоча б намагайтесь дотягнутися до того рівня культури, що була притаманна його власникам”.
05/03/2012   Жанна
Ви ще не бачили ”Момент кохання”? Ви багато втратили... Моновистава - один із найскладніших жанрів, і саме у ньому ще раз підтвердився професіоналізм і безмежна закоханість Євгена Нищука у свою роботу. Дія відбувалася на камерній сцені, що мені дуже сподобалося. Запам`ятався момент монологу, коли Євген щось говорив-говорив, а потім глянув на мене, але ні, він не бачив мене!.. Саме тоді я побачила той вогонь у його очах... Як він закоханий у свою справу!.. Здавалося, він не помічав нікого, жив в іншому світі, який же сам і створив. У цьму, мені здається, і є його геніальність...
28/02/2012   Марія
Учора була на ”Украденому щасті”, то вийшла вся заплакана.
А сьогодні зловила ”Момент кохання”... Дуже сподобався саундтрек. Скажіть, будь ласка, окрім ”Кому вниз”, ”Океану Ельзи”, ”Васі Клаб” та музики Романа Гриньківа чиї ще були пісні/композиції? Якщо напишете на пошту чи відпишете сюди, буду дуже вдячна.
24/02/2012   Євгенія
Дивилися виставу ”Мне тесно в имени своем”. Сподобалося, як грав Євген Нищук, хоча місцями перегравав і був дещо пафосним. Але мені здається, що Лариса Трояновська не дуже підходить на цю роль. Не схожа вона на буремну і рвучку балерину. Вона схожа на маму, домогосподарку, домашню випещену жінку. І це дуже дисонує з Єсенінім, який був гуляка, хуліган, душа компанії, молодий гарячий чоловік. Дивлячись на героїню Лариси, ніколи не подумаєш, що вона взагалі може бути балериною.
20/02/2012   Татьяна
Здравствуйте! Были у вас на спектакле Золушка с детьми. Хочу вам сказать огромное спасибо и от своего имени и от имени детей- все получили огромное удовольствие и взрослые и дети. Процветания вам и крепкого здоровья. Спасибо за ваш труд
18/02/2012   Алла
14 лютого, ”Все про кохання”, Олександр Олесь, авторська ідея і постановка Олексія Кужельного - все це разом визначило наш з друзями вибір на чергову зустріч з театром, духовним світом, одним словом - із ”Сузірям”.
Натхненні передмовою самого маестро, Олексія Павловича, завмерли в очікуванні швидко прочитати оригінальний текст пєси. А перша частина дійства, як на мене, поставила акценти та враз захопила у вир небуденного. Наступні інтерпретації людського високопочуття та взаємовідносин ”він - вона” насичують клітини глядача не тільки суто театральними засобами, а передовсім художньо-мистецькими. Вся палітра діє на наше сприймання: тиша – слово – анімація – пантоміма – рухи – танець – двобій – злиття та єднання – портрети – пісня кохання...
Після деяких вагань наважуся відкрити і власні відчуття. Мене розбурхало са́ме активне дійство, я немовби з героями консонувала на одній хвилі. А потім раптом розтурбувалася через войовничість, двобій такої чарівної пари.
Все ж, такі тексти, мабуть, будуть невиразними в намаганні передати отриману гамму почуттів… Додам лише, що навіть лаконічне ”Зачепило…” з вуст наймолодшого з нашого гурту дещо, або й багато чого важить.
Велике спасибі режисерові за відкриття творчості Олександра Олеся. Нове для нас, хоча і не зовсім просте словотворення, така українська мова викликає не тільки повагу до автора – нашого земляка, а й дає нам підстави пишатися культурним надбанням.
А ще особлива (колективна) наша вдячність творцям за ”Цілуй її, цілуй”. Ми пошепки закликали не припиняти звучання чарівних звуків і наповнили ними свої серця.
27/01/2012   Мария
Сьогодні була на виставі ”Депо Північне”. Була вражена грою акторів. Дуже сильно. Дуже. Під кінець ледве стримувала сльози. Молодці!
24/01/2012   Татьяна
Сергей Ростиславович, самый лучший!
19/01/2012   Дарія
Вистава про кохання Єсеніна та Айседори Дункан - божествена!Рекомендую.
Отримала істинну насолоду.
Актори палають на сцені, живуть!)
Дякую!