Танго з ангелом

Іноді ми замислюємося: а що буде після смерті? Як відомо, релігія пропонує небагатий вибір – або рай, або пекло. Звичайно ж, всі жахаються пекла… Свою відповідь на це запитання засобами сценічного мистецтва спробувало дати вільне творче об’єднання на базі МТМ «Сузір’я» за участі Фонду сприяння розвитку мистецтв, створивши виставу «Випадкове танго» за п’єсою Віктора Аїма.
Боїться пекла і молода жінка, яка після суперечки з коханим сіла за кермо авто і на швидкості 220 кілометрів за годину потрапила в автокатастрофу. Саме тоді, коли жінка в комі, до неї з’являється ангел. Він не приховує своєї симпатії до жінки, але водночас може бути жорстким і навіть цинічним.
Жінка повинна завдяки оригінальній автобіографічній розповіді набирати бали. При цьому уникати банальностей на кшталт «Я проплакала цілу ніч». Набравши сто балів, вона має шанс потрапити до раю, якщо ж ні… Кількість доданих або віднятих балів визначає на свій розсуд ангел.
…Напруга зростає і досягає апогею в фіналі, коли в жінки всього піввідсотка і останнє танго з ангелом вирішує її долю – або-або… Протанцювавши, ангел легенько зіштовхує жінку зі сцени і зникає за кулісами. Вона спочатку спантеличена, та потім радісно вибігає із зали.
– Щось я не чула від ангела «Сто балів», – говорить сусідка поруч.
– А може, ангел сказав «Нуль балів»? – відказує її подруга.
Вистава закінчується трикрапкою, після якої кожен глядач передбачає бажану розв’язку.
П’єса «Випадковий вальс» була поставлена в театрі Ля Брюєр з Андреа Фереоль та Фабрісом Люшіні в 1996 році. Однак київський режисер-постановник Володимир Борисюк вирішив, що назва «Випадкове танго» звучатиме доречніше: «Вальс символізує романтику та гармонію в стосунках чоловіка і жінки, а от танго – це конфлікт, якщо хочете – дуель. У цій виставі є і вальс, але домінує все-таки танго».
Режисер зізнався, що до репертуару п’єса потрапила випадково, хоча на ролі спеціально підбирали гострохарактерних талановитих акторів Театру драми та комедії – заслуженого артиста України Анатолія Ященка і актрису Тетяну Круликовську.
23/06/2005
”Вечірній Київ” № 113 Іван Данюк